Досвід зарубіжних країн показує, що державне регулювання діяльності як самих страхових компаній, так і страхових посередників є необхідною умовою успішного розвитку страхового ринку, так як без цього неможливо гарантувати захист інтересів споживачів страхових послуг.

Інститут страхового посередництва в розвинених країнах надає позитивний вплив на ринок праці, оскільки відкриття великого числа робочих місць (штатних та позаштатних) сприяє зростанню зайнятості населення. У різних країнах у страхуванні працює до 1-1,5% населення, включаючи незалежних агентів, сумісників та учасників мереж багаторівневого маркетингу.

Правові засади регулювання діяльності страхових посередників закладаються в спеціальному страховому законодавстві, яке в різних країнах має свої особливості. Однак в останні роки національне законодавство різних країн набуває все більше спільних рис. Особливо цьому сприяє європейська інтеграція в рамках ЄС. Тут прийняті міждержавні нормативні акти, основними з яких в галузі регулювання страхового посередництва є Директива ЄС “Про посередників” № 77/92/СЕЕ, 1976 р., Рекомендації комісії з страховим посередникам № 92 / 48/СЕЕ від 18.12.91 р. і ін

Страховими посередниками можуть бути страхові агенти та страхові брокери. Для роботи з фізичними особами найчастіше використовують агентські мережі, а з корпоративними клієнтами – брокерів. Крім того, в сучасних умовах брокери часто надають посередницькі послуги з перестрахування. Все це накладає відбиток на методи регулювання посередницької діяльності.

(далі…)